На установчих зборах я зробив два блоки питань. Перший — про обрану форму управління (один блок із 7 питань). Другий — про саме управління: кошторис, порядки, програми…

Цей шлях був нелегкий. Процес блокували реєстратори, і умовно 5-7 років тому потрібно було спочатку створити ОСББ, а потім провести другі збори.

На цьому другому етапі багато людей «ламались» і не витримували. ОСББ створено, але будинок і далі обслуговувала Керуюча компанія (для пересічного громадянина — ЖЕК).

Тепер виникла колізія: Київ таки проведе конкурс, і для будинків без обраної форми правління призначать управителя. Номінально пасивній більшості міста призначать ту ж саму Керуючу компанію. Як вона називатиметься — питання другорядне.

Я підтримую модель управителя «останньої надії» з умовними 25 грн за квадратний метр. Люди швидко об’єднаються. Тільки гроші здатні об’єднати. Бо ці 6,5 грн так зручно: можна казати, що нічого не роблять, і чекати дива. Хейтити мера, ЖЕК, президента…

Вчора на семінарі був унікальний представник із Печерського району. Вони створили ОСББ у 2005 році, бо в їхній п’ятиповерхівці «впливові люди» на Лютеранській добудували мансарди ще на три поверхи. Суди тривали 6-10 років, були погрози, фото з місцем на кладовищі з прямим текстом «Це твоє» для голови, джипи з «братками» на засідання. У фіналі — рішення Конституційного Суду. Вони все відвоювали.

Це я до чого: не було коли займатися управлінням. Була перемога, але й вигорання. Лідер дав собі можливість відпочити від цього всього. Увесь цей час будинок обслуговувала Керуюча компанія.

На зборах РДА були зібрані представники «сплячих» ОСББ з Оболоні. Я сидів орієнтовно годину і мені було фізично боляче це слухати. За ці три роки я звик до хамства, коли тобі ставлять запитання, але не слухають відповідь, бо вона не цікава. Так, у мене вже є тактика, як відповідати, і моя поведінка сформована.

Я підійшов до організаторів, подякував їм за витримку та вибачився за людей у залі. Адже я прийшов за запрошенням РДА, щоб поділитися досвідом створення ОСББ. Але сказати мені не дали. Я навіть не намагався, бо в залі всі перебивали одне одного, щоб поставити ті ж самі запитання, які вже лунали. Як казала моя кума: «Зернятко не в ту землю».

Чи можна зібрати збори зараз? Так.

Чи це важко? Надзвичайно. Досі око сіпається, розуміючи, що це треба робити в червні.

Чи треба? Кожен вирішує сам.

Далі якось буде…

P.S. На семінарі в хабі всіх хотілось обіймати. Магніт досвіду.