Війна вже давно мала б нас навчити: якщо ти не знаєш достеменно, якщо не впевнений в інформації, якщо її немає в офіційних джерелах – не поширюй її. Не працюй на ворога. У кожного з нас і так є достатньо приводів для хвилювань.

У дуже багатьох будинкових групах, особливо де середній вік власників за 50, з регулярною періодичністю з’являються “попереджувальні повідомлення”. Вони про підозрілі предмети, жахливі події, небезпечні ситуації.

От днями знову по місту поширилося архівне, 8-річної давнини повідомлення про поштові скриньки, парфуми, які відкрив і помер.

Темпи поширення цієї дурниці вражають.

Ніхто, правда, з публікаторів не може назвати лікарню, де перебуває людина після такого, або адресу будинку, де саме це сталося. Проте сміливо поширює.

Поширення тривоги, розповсюдження непідтверджених чуток, поглиблення депресивного стану – це все завдання, які активно використовує ФСБ. Їхня мета зрозуміла – вони хочуть вплинути на наш добробут, зокрема на ВВП нашої країни, продуктивність життя та роботи.

Але зараз мова не про них, а про нас.

Уявімо, що я щодня писатиму у групі будинку про масові зґвалтування в Печерському районі. А на запитання про факти відповідатиму: «А хіба таке неможливе?» або «Ви всіх маніяків знаєте?». Або почну вигадувати чутки про підозрілі предмети чи викрадення дітей. До чого це призведе? Невже до додаткової обережності моїх сусідів? Навряд чи.

Я окремо хотів би зупинитися на людях, які це поширюють. Вони ж насправді, зробивши перепост такої новини, відчувають себе справжніми рятівниками.

Напевно, в уяві таких людей є постать дівчини, яка прочитала публікацію, відкрила поштову скриню, побачила такі парфуми, одразу викликала СБУ і врятувала собі життя. І все це завдяки пильності такої публікаторки – героїні. Можливо, їй і нагороду запропонують.

Але то лише фантазія, насправді ланцюжок подій дещо інший. У будинку цю дурницю прочитала сусідка. Цій повністю вигаданій “новині” надали статус правди, бо поширила знайома людина. У сусідки рівень тривожності ще трохи піднявся (їй же тривог, війни замало), і вона “для розрядки” на роботі замість дрібного зауваження трохи гиркнула на підлеглу, і ланцюжок реакцій запустився. І все це завдяки турботливості будинкової пліткарки.

Кожного разу, коли такі “інформатори новин” будуть робити такі публікації, робіть їм зауваження, звертайте увагу на це. Такі люди мають знати, що їм не дякують. Втрата відчуття подяки за їх “турботу”, осуд сусідів за поширення нічим не підтвердженої інформації може трохи остудити їх бажання “допомагати”.